ДО УВАГИ БАТЬКІВ:  ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ЩОДО ГРИ  "СИНІЙ КИТ"

Сьогодні все більша кількість комп’ютерів підключається до всесвітньої мережі Інтернет. Все більша кількість дітей одержує можливість роботи в мережі, адже Інтернет - дуже потужний ресурс, який значно полегшує життя людини та відкриває майже необмежені можливості для самореалізації та саморозвитку юної особистості, спілкування, навчання, дозвілля. Інтернет перестав бути просто системою збереження і передачі інформації. Ми одержали новий простір, новий прошарок повсякденної реальності, цілий особливий світ. І цей новий світ почали заселяти діти. Вже багато місяців поспіль у мережі Інтернет обговорюють підліткову гру “Синій кит”, або ж “Тихий дім”, “Море китів”, “Розбуди мене о 4:20″. У смертельної гри багато назв, але результат завжди однаковий – закінчене життя і зламані горем батьки, які не розуміють, що ж змусило дитину звести рахунки з життям. «Це може статися навіть із дитиною з благополучної сім’ї». Власне, чим є благополучна сім’я – під питанням. Ні, за сторінками у соцмережах неможливо визначити, чи дитина виховується у благополучній родині. Ні, те, що родина неблагополучна, теж неможливо з’ясувати, переглядаючи стіну вконтакті. Якщо дитина має новий одяг, кишенькові, відвідує десяток репетиторів і гуртків, має найновіші гаджети, з яких транслює розумні інтернет-цитати, вона просто «має новий одяг, кишенькові, відвідує десяток репетиторів і гуртків, має найновіші гаджети» - не більше і не менше. За маскою благополучності можуть ховатися байдужість, деспотизм, авторитаризм і навіть фізичне чи психічне насилля. Не варто забувати, що куратори груп смерті шукають підлітків із «груп ризику». А це означає, що найкращим порятунком є профілактика – а отже небайдужість і багато-багато важкої щоденної роботи. Для тих, у кого немає під рукою свого підлітка це означає одне: не відводьмо очі, коли бачимо, що у сім’ї або школі щось не так. Думаю, тут інтуїтивно доволі просто зрозуміти межу між «не сунути носа в чужі справи» і «не дозволити насильства над дитиною». «Потрібно поширити інформацію». Перш за все, потрібно думати, а не щось там поширювати. Найкраще – думати під час ознайомлення з інформацією. Якщо в повідомленні, яке вам захотілося поширити, є будь-які ознаки маніпуляції, будь-які неточності або речі, з якими вам складно погодитися – даруйте собі трансляцію таких месиджів. Краще поспілкуйтеся півгодини зі своїм підлітком. Немає підлітка – просто зробіть що-небудь, щоб цей світ став кращим. Або щоб стати кращими самим. «Потрібно контролювати дітей».Якщо раптом дитина вже потрапила у «групу ризику», або, що гірше, почала грати, перевірка соцмереж, щоденників, несподіваний огляд тіла дитини може лише поглибити прірву між батьками і підлітками. Згадайте себе у підлітковому віці – недоторканий особистий простір є абсолютно натуральною потребою в цей час. Тому вашим завданням є стати не суворим наглядачем, а другом, із яким можна буде поділитися хоча б часткою цього особистого.Врешті, будьте хитріші – замість наказу «задерти рукави», сходіть разом у басейн. Замість чатування під дверима о 4:20, повезіть дитину зустрічати світанок. Замість переживання і контролю – просто будьте поряд, будьте надійним тилом і дайте зрозуміти що дитина для вас важлива. Тільки без оцих всіх «я для тебе стараюся!», «це для твого ж добра», окей? І кожного, кожного разу, коли захочеться попанікувати і впасти в ступор, просто зробіть щось разом!» На що впершу чергу, потрібно звернути увагу батькам: - Різка зміна настрою без видимої причини; - Часта зміна настрою від ейфорії до пригнобленого; - Коли дитина створює таємницю з нічого: потреба сховатися від батьків, бере мобільний телефон з собою в туалет, пише записки. «Таємні секрети, яких раніше не було»; - Дитина стає нервовою: «на мінімальну подію - максимальна реакція» - надмірно емоційна.